Як кліщі та блохи, опариші можуть становити небезпеку для домашніх тварин (особливо овець) та людини. Вони є збудниками захворювань під назвою міази. Одним із способів біологічного контролю чисельності опаришів є залучення жуків-карапузиків для їх винищення.
Один чи два таких опариша не здатні нашкодити людині, але велика кількість викликає паразитарні хвороби з групи энтомозов. Потрапляючи всередину кишечника з їжею, з білизни, у вухо чи ніс, ці організми сприяють розвитку кишкових, сечостатевих, назальних, вушних міазів, вони вражають очі, тканини та інші органи.
Опариші справляються з нагноєнням ран краще за деякі антибіотики. Спочатку лікування опариші не перевищують розміром крупинки солі, а згодом виростають до пяти міліметрів. Більшість пацієнтів не мають ніяких неприємних відчуттів при лікуванні личинками. У той же час вони ефективні практично в 100% випадків.
При високих температурах опариш швидко росте і перетворюється на лялечку. Частіше міняйте тирсу вони вбирають зайву вологу, роблячи опариша сухим та чистим. На тирсу кладуть корм, а на нього – личинки. До ємності з опаришним має бути вільний приплив чистого повітря.