Стрептоміцин – це антибіотик, який був відкритий у 1943 році та став проривом у боротьбі з інфекційними захворюваннями. Він був використаний у лікуванні таких небезпечних інфекцій, як туберкульоз та сифіліс, та врятував мільйони життів. Однак досі залишається питання: хто саме отримав цей препарат у різні періоди його історії?
У перші роки після відкриття стрептоміцину більшість препарату була спочатку надана військовим, щоб лікувати поранених під час Другої світової війни. Було також проведено дослідження з метою оцінки його ефективності в лікуванні інших інфекцій. Незабаром стрептоміцин почав застосовуватися для лікування туберкульозу, який був однією з найнебезпечніших та найпоширеніших хвороб того часу.
У 1952 році стрептоміцин став доступним широкому загалу, і стало можливим лікування інфекцій у лікарнях та поліклініках. Звичайним пацієнтам, які страждають на інфекції, тепер надавалася можливість отримати стрептоміцин. Завдяки цьому антибіотику смертність від раніше невиліковних інфекцій зменшилася, а можливість одужання значно зросла.
| Імя | Підлога | Вік | дата отримання |
|---|---|---|---|
| Іванов Іван | Чоловічий | 35 | 10.05.2021 |
| Петрова Ольга | Жіночий | 28 | 12.05.2021 |
| Сидоров Олексій | Чоловічий | 42 | 14.05.2021 |
Нобелівський лауреат Зельман Ваксман відомий усьому світу як американський дослідник-мікробіолог, який дав медицині стрептоміцин та дослідження з фізіології. Але цікавий момент полягає в тому, що він народився і провів дитячі та юнацькі роки в Україні.27 березня. 2015 р.
Ким було відкрито стрептоміцин?
Зміст:
Першовідкривачем препарату став Зельман Абрахам Ваксман – біохімік та мікробіолог із США українського походження. У 1952 році Зельман отримав нобелівську премію з фізіології та медицини за відкриття стрептоміцину, першого антибіотика, ефективного проти туберкульозу та чуми.
Навіщо застосовують стрептоміцин?
Інфекційно-запальні процеси різної локалізації, які викликані грампозитивними та грамнегативними мікроорганізмами, чутливими до препарату: при пневмонії, спричиненій клебсієлами, при ендокардиті, чумі, туляремії, бруцельозі.
Чим небезпечний стрептоміцин?
Як і інші аміноглікозиди, стрептоміцин має ототоксичні властивості і здатний викликати нейросенсорну приглухуватість, пошкоджуючи нейрони внутрішнього вуха та слухового нерва.
Які побічні ефекти можуть спостерігатись при застосуванні стрептоміцину?
Побічні дії Тимчасовий біль у місці інєкції, почуття оніміння навколо рота, вестибулярні розлади, запаморочення (часто повязане з головним болем, блюванням та шумом у вухах), атаксія, втрата слуху.