Хто запровадив конформізм?

Дюркгейм Дюркгейм, Засновник французької школи соціології, вперше ввів у науковий лексикон термін конформізм [8].

Коли проявляється конформізм?

Найбільш яскравим прикладом конформізму можна вважати ситуацію, коли людина потрапляє в новий колектив і намагається справити враження на колег. Іноді відбувається явище, коли з якихось причин людині доводиться приймати вимоги оточуючих, але тривалість такої поведінки залежить від ситуації.

У чому виявляється конформізм?

Конформізм це поведінка учасника групи, спрямована на зміну своїх дій та думок відповідно до дій та думок інших учасників. Конформізм проявляється в прагненні відповідати більшості, у підпорядкуванні домінуючій думці.

Вікіцитатник
Конформізм Вікіцитатник

Конформність

Поточна версія сторінки поки не перевірялася досвідченими учасниками та може значно відрізнятися від версії, перевіреної 8 жовтня 2022, перевірки потребують 5 правок.

Поточна версія сторінки поки не перевірялася досвідченими учасниками та може значно відрізнятися від версії, перевіреної 8 жовтня 2022, перевірки потребують 5 правок.

Конформність Зміна в поведінці або думці людини під впливом реального або уявного тиску з боку іншої людини або групи людей [1] .

Найчастіше як синонім використовують також слово конформізм(Від пізньолат. conformis подібний, відповідний). Але останнє у повсякденній мові означає пристосуванство, набуваючи негативного відтінку, а в політиці конформізм є символом угоди та примирення [2] . Тому у соціальній психології поділяють ці два поняття, визначаючи конформність як суто психологічну характеристику позиції індивіда щодо позиції групи, прийняття або заперечення ним певного стандарту, думки, властивої групі, міру підпорядкування індивіда груповому тиску [2] . Причому тиск може виходити як від конкретної людини чи малої групи, і із боку суспільства загалом. Конформність властивість особистості, що виражається у схильності до конформізму [3] , тобто зміну індивідом установок, думок, сприйняття, поведінки відповідно до тих, які панують, на думку особистості, у суспільстві або групі [4] [3] . При цьому панівна позиція не обовязково має бути виражена явно [5] або навіть взагалі існувати насправді [6] .

Види конформності [ред. редагувати код ]

Традиційно виділяють два види конформності:

• Внутрішняповязана з реальним переглядом людиною своїх позицій, поглядів (порівняна із самоцензурою).
• Зовнішня, повязана з уникненням того, щоб на зовнішньому, поведінковому рівні протиставляти себе спільноті [7]. У такому разі внутрішнього ухвалення думки, позиції не відбувається. По суті саме на зовнішньому, поведінковому, а не на особистісному рівні і проявляється конформізм.

Є інші класифікації видів конформності. Герберт Кельман виділив три рівні конформної поведінки, які якісно відрізняються один від одного: підпорядкування, ідентифікація, інтерналізація:

• Підпорядкування передбачає лише зовнішнє ухвалення впливу, тривалість його обмежена ситуацією присутності джерела впливу, думка ж залишається власною.
• Ідентифікація має два різновиди: класична та ідентифікація у формі реципрокно-рольового відношення.
  • При класичної ідентифікації індивід прагне уподібнитися агенту впливу через симпатії, що випробовується до нього, і наявності у нього бажаних для засвоєння рис.
  • При реципрокно-рольовому відношенні кожен учасник взаємодії чекає від іншого певного поведінки і намагається виправдати очікування партнера (чи партнерів). Думки, прийняті через ідентифікацію, не інтегровані з ціннісною системою особистості, а скоріше ізольовані від неї. Така інтеграція характерна для третього рівня ухвалення соціального впливу – інтерналізації.

  Ще одна спроба виділення різних видів належить Гуандуну Сонг з колегами. Вони поділяють конформність на раціональну та ірраціональну:

  • Раціональна конформність передбачає поведінку, у якому людина керується певними судженнями, міркуваннями. Вона проявляється в результаті впливу, що надається поведінкою або ставленням іншої людини, і включає: відповідність (abidance), згоду (compliance), послух (obedience).
  • Ірраціональна конформність (стадна поведінка) це поведінка, яку субєкт виявляє, перебуваючи під впливом інтуїтивних, інстинктивних процесів внаслідок впливу чужої поведінки чи відношення [9] .

  Роль конформності [ред. редагувати код ]

  Філософ-неофрейдист Еріх Фромм приділив велику увагу тому, що він назвав автоматизуючою роллю конформізму (англ. automation conformity).Конформізм, на його думку, є широко поширеною в сучасному суспільстві захисною формою поведінки людина, яка використовує конформізм, перестає бути самою собою, повністю засвоює той тип особистості, який йому пропонують моделі культури і повністю стає таким, як інші і яким вони його очікують побачити . Фромм вважає, що це дозволяє людині не відчувати почуття самотності та тривожності, проте йому доводиться розплачуватись за це втратою свого Я [10] .

  Чинники, що впливають на конформність [ред. редагувати код ]

  Прояв конформності обумовлюється безліччю чинників. Частину з них було досліджено експериментально, наприклад, Соломоном Ашем [7] . Виділяють такі фактори:

  • Індивідуально-психологічні особливості індивіда (рівень інтелекту, ступінь навіюваності, стійкість самооцінки, рівень самоповаги, потреба схвалення)
  • Мікросоціальні властивості індивіда (статус і роль індивіда групи, значимість групи для індивіда)
  • Ситуаційні характеристики (особистісна значимість обговорюваних проблем для індивіда, рівень компетентності індивіда та членів спільноти, чи приймається рішення публічно, у вузькому колі чи наодинці)
  • Статеві властивості індивіда [11] [7]
  • Культурні особливості (у культурах Заходу, наприклад, у США, Англії, Італії, з їх акцентом на самовираження та відстоювання своєї думки конформність зазвичай асоціюють з покірністю та поступливістю і вважають однозначно негативним явищем, а в культурах, де високо цінують гармонію міжособистісних відносин, наприклад , в Японії та Китаї, податливість думки більшості інтерпретують як тактовність і соціальну сензитивність, як найвищою мірою позитивне і бажане явище, соціальна цінність і норма [12] )

  Експериментальні дослідження [ред. редагувати код ]

  Найбільш широко відомі такі експериментальні дослідження конформізму [7]:

  Конформність та нонконформізм [ред. редагувати код ]

  Інтуїтивно конформізму (як поведінковому рівню прояви конформності) часто протиставляють реакцію нонконформізму чи негативізму, проте за більш детальному розборі між цими видами поведінки виявляють багато спільного. Нонконформна реакція, як і конформна обумовлені та визначені груповим тиском, є залежною від нього, хоч і здійснюють у логіці ні. Поведінковий негативізм нерідко повязаний з тим, що конкретний індивід опиняється на стадії входження до групи, коли першорядним особистісним завданням для нього виступає завдання бути і, головне, здаватися не таким, як усі. Значно більшою мірою реакціям і конформізму і нонконформізму протилежний феномен самовизначення особистості групи [7] [13] [14] .

  Феномен колективістичного самовизначення особистості досліджував А. В. Петровський. У ході його досліджень було показано, що альтернативою конформізму виступає не нонконформізм (його спотворена форма), а колективізм, тобто поведінка, засноване не так на несвідомому підпорядкуванні чужому впливу, але в самовизначенні людини, на своєрідної фільтрації впливу колективу. При здійсненні колективістичного самовизначення особистості людина відкидає вплив, який йому не підходить, і приймає ту думку чи поведінку інших членів колективу, яка вважає за потрібне, залежно від безлічі факторів (власних оцінок, переконань, ідеалів) [15] .

  Зазначають також, що і конформна, і нонконформна поведінка найчастіше зустрічають у групах низького рівня соціально-психологічного розвитку, і, як правило, не властиво членам високорозвинених просоціальних угруповань [7] .

  також [ред. | редагувати код ]

  Примітки [ред. редагувати код ]

  1. ↑Аронсон Е. Громадська тварина. Введення у соціальну психологію. Вид. 7. М., 1998. 517 с.
  2. ↑ 12Андрєєва Г. М. Соціальна психологія: Підручник для вищих навчальних закладів. 5-е вид., Випр. і доп. М.: Аспект Прес, 2008. 363 с.
  3. ↑ 12 Конформність // Великий психологічний словник / за редакцією Б. Г. Мещерякова та В. П. Зінченко. 4-те видання, розширене. М.: АСТ, Прайм-Єврознак, 2009. 816 с. 2500 прим. ISBN 978-5-17-055694-6, ISBN 978-5-9713-9307-8, ISBN 978-5-93878-662-2. Архівовано 8 травня 2013 року.
  4. ↑Філософський словник / за редакцією І. Т. Фролова. 4-те видання. М.: Політвидав, 1981. 448 с. 500 000 прим. Архівовано 15 грудня 2010 року.
  5. ↑Н. І. Семечкін. Словник ключових понять // Соціальна психологія межі століть. Історія, теорія, дослідження. Владивосток: Видавництво Далекосхідного університету, 2001. Т. 1. 159 с. (недоступне посилання)
  6. ↑Словник з історії психології. 2007. (недоступне посилання)
  7. ↑ 123456Кондратьєв М. Ю., Ільїн В. А. Конформізм // Абетка соціального психолога-практика. Москва: Пер Се, 2007. 464 с. 2000 прим. ISBN 978-5-9292-0162-2. (недоступне посилання)
  8. ↑Кричевський Р. Л., Дубовська О. М. Соціальна психологія малої групи: Навчальний посібник для вузів. М.: Аспект Прес, 2001. 318 с.
  9. ↑Song G., Ma Q., Wu F., Li L. Psychological Explanation of Conformity // Social Behavior & Personality: an International Journal. 2012. № 40. Issue 8 . С. 1365-1372.
  10. ↑Фромм, Еріх. Механізми втечі // Втеча від свободи = Escape from Freedom. АСТ, 2011. 288 с. (Philosophy). 2000 прим. ISBN 978-5-17-065381-2, ISBN 978-5-271-34452-7. Архівовано 26 жовтня 2011 року.Архівована копія(неопр.) . Дата звернення: 25 квітня 2011 року.Архівовано 26 жовтня 2011 року.
  11. ↑Філософський словник / за редакцією І. Т. Фролова. 4-те видання. Москва: Політвидав, 1981. 448 с. 500 000 прим. Архівовано 15 грудня 2010 року.
  12. ↑Стефаненко Т. Г. Етнопсихологія: Підручник для вузів. 3-тє вид., Випр. і дод. М.: Аспект Прес, 2004. 368 с.
  13. ↑Кондратьєв М. Ю., Ільїн В. А. Нонконформізм // Абетка соціального психолога-практика. Москва: Пер Се, 2007. 464 с. 2000 прим. ISBN 978-5-9292-0162-2. (недоступне посилання)
  14. ↑ Нонконформізм // Соціальна психологія. Словник / За редакцією М. Ю. Кондратьєва, Редактор-упорядник Л. А. Карпенка, За загальною редакцією А. В. Петровського. Пер Се, Мова, 2006. Т. 2. 175 с. (Психологічний лексикон. Енциклопедичний словник). ISBN 5-9292-0141-2, ISBN 592680339X. (недоступне посилання)
  15. ↑Петровський А. В. Особистість. Діяльність. Колектив. М.: Політвидав, 1982. 255 с.

  	У Вікісловарі є стаття конформність »

  	У Вікісловарі є стаття конформізм »

  Література [ред. редагувати код ]

  • Биченков В. М.Конформізм / / Нова філософська енциклопедія / Ін-т філософії РАН, Нац. товариств.-наук. фонд, Передс. науково-ред. ради В. С. Степін, заступники передс.: А. А. Гусейнов, Г. Ю. Семігін, навч. секр. А. П. Огірків. 2-ге вид., Випр. та допов. М.: Думка, 2010. ISBN 978-5-244-01115-9.
  • Кон І. С.Конформізм / / Філософський енциклопедичний словник / Гол. редакція: Л. Ф. Іллічов, П. Н. Федосєєв, С. М. Ковальов, В. Г. Панов. М.: Радянська енциклопедія, 1983. С. 276-277. 840 с. 150 000 прим.

  Посилання [ред. редагувати код ]