Аміодарон – це потужний лікарський засіб, який застосовується для лікування серцево-судинних захворювань. Однак не всі пацієнти потребують його однаково, і правильний вибір час прийому може суттєво вплинути на ефективність ліків.
Першим кроком для визначення оптимального часу прийому аміодарону є консультація кваліфікованого лікаря. Тільки фахівець зможе адаптувати схему лікування під індивідуальні потреби пацієнта та зіставити очікувану користь із можливими ризиками та побічними ефектами. Важливо зважити на те, що аміодарон може впливати на роботу інших лікарських препаратів, тому його прийом необхідно обговорювати з лікарем.
Другим кроком до визначення оптимального часу прийому аміодарону є аналіз симптомів та клінічної картини захворювання. Лікар може рекомендувати приймати препарат вранці чи ввечері залежно від особливостей пацієнта та його захворювання. Наприклад, якщо пацієнт відчуває найяскравіші симптоми аритмії у вечірній час, можливо, логічно прийматиме аміодарон перед сном, щоб знизити ймовірність виникнення неприємних відчуттів у нічний час.
Ситуація | Час прийому |
---|---|
З останньою їжею, але не пізніше ніж за 2 години до прийому аміодарону | Ранок |
Через 1 годину після сніданку | Обід |
Через 1 годину після обіду | Вечеря |
Через 1 годину після вечері | Сон |
Як правильно приймати аміодарон до їди чи після?
Таблетки приймають внутрішньо, до їди і запиваються достатньою кількістю води.
Коли краще приймати аміодарон?
Аміодарон приймають внутрішньо під час або після їди. Таблетку приймають повністю, запиваючи невеликою кількістю рідини. Доза препарату повинна коригуватися залежно від стану пацієнта та визначатися лікарем. Початкова доза становить 600-800 мг (до 1200 мг) на добу, поділені на 2-3 прийоми.
Як приймати аміодарон при нападі аритмії?
Прийом аміодарону всередину. е. по 4-8 таблеток на день), далі прийом по 800 мг (4 таблетки) протягом 2-4 тижнів, після цього по 600 мг/добу (3 таблетки) протягом 1-3 міс і потім перехід на підтримуючі дози – 300 мг на добу та менше (титрування залежно від чутливості пацієнта до мінімальних ефективних доз).