Який ефект від дуоденального зондування?

Внаслідок дуоденального зондування нормалізується робота нервової системи, покращується зір, стан шкіри та волосся. З покращенням роботи печінки та жовчного міхура зникають запори, проноси, дисбактеріоз та інші порушення роботи кишечника.

Як часто можна робити дуоденальне зондування?

Може проводитися багаторазово, але не частіше ніж 1 раз на тиждень. Процедура дуоденального зондування рекомендується за показаннями гастроентеролога.

Чим допомагає зондування?

З її допомогою можна своєчасно та достовірно виявити різні захворювання печінки, жовчного міхура, дванадцятипалої кишки – запалення, жовчнокамяну хворобу, цироз..

Відгук
Дуоденальне зондування.

Дуоденальне зондування

Поточна версія сторінки поки не перевірялася досвідченими учасниками та може значно відрізнятись від версії, перевіреної 6 серпня 2015 року, перевірки потребують 10 правок.

Поточна версія сторінки поки не перевірялася досвідченими учасниками та може значно відрізнятись від версії, перевіреної 6 серпня 2015 року, перевірки потребують 10 правок.

Дуоденальне зондування метод, що застосовується при захворюваннях печінки та жовчовивідних шляхів з діагностичними та лікувальними цілями. Або в дванадцятипалу кишку, або парентерально вводять різні подразники з метою стимуляції скорочень жовчного міхура і розслаблення сфінктера загальної жовчної протоки, що призводить до виходу жовчі в дванадцятипалу кишку. Жовч, що виділилася, аспірується через введений в дванадцятипалу кишку зонд.

Всередину застосовують такі подразники як 30-50 мл теплого 25% розчину магнію сульфату, 20 мл оливкової олії, 10% розчин пептону, 10% розчин натрію хлориду, 40% розчин ксиліту, 40% розчин глюкози та ін. Парентерально застосовують такі препарати як 2 мл пітуїтрину, 0,5-1 мг гістаміну внутрішньомязово, атропін та ін.

Зонд для дуоденального зондування – гумова трубка. На даний момент практично завжди використовується одноразовий зонд, який роздруковують за пацієнта

Діаметр гумового зонда 3-5 мм, довжина - 1,5 м. На його кінці (тому, що вводиться в шлунок) укріплено порожнисту металеву оливу з рядом отворів. Розміри оливи 2x0,5 см. Мітки на зонді: на відстані 40-45 см від оливи, на відстані 70 см, на відстані 80 см. Остання мітка орієнтовно відповідає відстані від зубів досліджуваного до фатерового соска (великого сосочка дванадцятипалої кишки).

Підготовка зонда до дослідження: кипятіння та охолодження у кипяченій воді.

Додаткове обладнання для дослідження: затискач для зонда, штатив з пробірками, шприц місткістю 20 мл, пробірки стерильні для посіву, лоток.

Медикаменти: пітуїтрин, атропін, 25% розчин магнію сульфату, оливкова олія або інші подразники секреції, 200мл 2% розчину гідрокарбонату натрію.

Підготовка пацієнта до дослідження: для полегшення взяття необхідних зразків, пацієнту необхідно протягом дня за добу до процедури приймати жовчогінні препарати, такі як, наприклад, хофітол, або травяний чай для збору жовчі. Перед сном прийняти таблетку Ношпи для зняття спазмів із жовчовивідних шляхів. Вечеря – легка, виключаються газоутворюючі продукти, такі як картопля, молоко, чорний хліб, свіжі фрукти та овочі.

Методика виконання процедури [ред. редагувати код ]

1. Лікар виробляє аерозольну анестезію 10% лідокаїном мякого піднебіння або носових ходів для полегшення введення зонда. (Практично ніколи, трубка дуже тонка)
2. Далі відбувається замір зонда від щелепи до пупка, після чого на нього наноситься маркером мітка, поки пацієнту необхідно проковтнути зонд.
3. Зонд на розсуд лікаря вводиться або сидячи, або стоячи.
4. Оливу кладуть пацієнтові глибоко за корінь язика і поступово вводять усередину. Олива імовірно знаходиться у шлунку, якщо зонд дійшов до першої мітки. У разі появи позивів на блювоту пацієнт повинен затиснути зонд губами і зробити кілька глибоких зітхань, після чого лікар продовжує введення зонда до необхідної позначки.
5. Після влучення оливи в шлунок пацієнта укладають на правий бік, підклавши валик (згори якого гаряча грілка, загорнута в рушник) на рівень нижніх ребер підреберя.
6. Пацієнт повинен продовжувати повільно заковтувати зонд. Одночасно необхідно аспірувати вміст шлунка, що має сприяти відкриттю воротаря та переходу оливи у дванадцятипалу кишку.
7. Найчастіше олива проходить у дванадцятипалу кишку практично відразу, у поодиноких випадках через 1-2 години під час періодичного відкриття воротаря. Якщо зонд згорнувся в шлунку — досліджуваний відтягує його до першої позначки, після чого знову повільно заковтує. Для визначення місця розташування оливи можна використовувати рентгеноскопію. Можна також застосувати такий метод: шприцом у зонд вводять повітря, якщо пацієнт відчуває клекотання – олива у шлунку, якщо ні – у дванадцятипалій кишці.
8. У разі затримки відкриття воротаря ввести підшкірно 1 мл 0,1% розчину атропіну, 2мл 2% розчину папаверину або дати випити 100-200мл 1% розчину натрію гідрокарбонату, після чого на 10-15 хвилин закрити зонд затискачем.
9. Порція А. виділяється із зонда після попадання оливи в кишку. Для аналізу — беруть пробірку із найпрозорішим вмістом.
10. Для збору порції B вводять один із подразників, після чого закривають зонд на 5-10 хвилин, після чого виділяється темно-оливкова жовч концентрований вміст жовчного міхура. Якщо цього немає, то через 15—20 хвилин повторюють введення подразника.
11. Порція C виділяється після повного випорожнення жовчного міхура. Рідина прозора, без домішок це суміш жовчі із внутрішньопечінкових жовчних шляхів та кишкового соку.
12. Після отримання порції C зонд виймають.
13. Якщо пробу С взяти не вдалося, пацієнту роблять разове промивання фурациліном або ромашкою, після чого зонд витягують і зазвичай пропонують призначити повторний сеанс.

також [ред. | редагувати код ]

Література [ред. редагувати код ]

Дуоденальне зондування за яких хвороб і які лікарі призначають

Дуоденальне зондування це процедура, при якій вводиться тонкий тонкий зонд через ніс або рот і стравохід в дванадцятипалу кишку (дуоденум). Зонд дозволяє лікарям отримувати інформацію про стан травного тракту, таку як рівень кислотності шлункового вмісту, наявність або відсутність інфекцій, захворювань чи патологічних змін, а також оцінювати ефективність лікування. Процедура проводиться у шпиталі та може вимагати седації або анестезії.

Для чого проводять

Дуоденальне зондування (ДЗ) використовується в медицині для діагностики захворювань шлунково-кишкового тракту та проблем із травленням. Основні цілі дуоденального зондування:

1. Визначення рівня кислотності: ДЗ дозволяє отримати зразок вмісту шлунка, який можна проаналізувати на наявність соляної кислоти. Це особливо корисно в діагностиці гастриту та виразковій хворобі.
2. Визначення швидкості стравлювання: ДЗ допомагає оцінити, наскільки швидко проходять харчові маси через шлунок та кишечник. Це може бути корисним при діагностиці захворювань, таких як синдром подразненого кишечника.
3. Отримання зразка біопсії: ДЗ може бути використане для отримання зразка тканини зі шлунка або дванадцятипалої кишки. Цей зразок тканини може допомогти у діагностиці певних захворювань, таких як рак шлунка та інші захворювання кишківника.
4. Дослідження толерантності до лактози: ДЗ може бути використане для вимірювання рівня лактази в тонкій кишці, що допомагає визначити, чи пацієнт може вживати молочні продукти. Загалом ДЗ є важливим методом діагностики в медицині та використовується для виявлення та лікування багатьох захворювань шлунково-кишкового тракту.

Як проходить

Дуоденальне зондування (ДЗ) – це медична процедура, яка проводиться з метою виявлення захворювань шлунково-кишкового тракту. Процедура полягає у введенні спеціального зонда через ротову порожнину в 12-палу кишку, де зонд знаходиться на кілька хвилин, збираючи дані про роботу ШКТ. Під час процедури пацієнт повинен лежати на спині з піднятою головою, зонд вводиться через рот і простягається стравоходом, шлунком і нарешті, в 12-палу кишку. Ця процедура зазвичай займає від 30 хвилин до 1:00.Попередня підготовка до процедури включає дотримання дієти за 24 години до процедури, а також необхідність відмовитись від прийому ліків, які можуть вплинути на результати тесту. Після процедури пацієнту рекомендується відпочити та ненадовго уникати їжі та рідини. Після кількох годин пацієнт може повернутися до своєї звичайної дієти та режиму життя. Результати тесту, як правило, готові протягом декількох днів і можуть бути обговорені з лікарем.

Ускладнення

1. Пошкодження слизової оболонки стравоходу, шлунка або дванадцятипалої кишки.
2. Кровотеча із пошкоджених судин на стінках шлунка або дванадцятипалої кишки.
3. Аспірація вмісту шлунка у легені, що може призвести до розвитку пневмонії.
4. Відчуття дискомфорту та болю при введенні зонда, можливе блювання та нудота.
5. Алергічні реакції на використовувані матеріали та ліки.
6. Ризик потрапляння інфекції в організм через зонд, якщо не дотримуються правил стерилізації та асептики.
7. Неправильне виведення зонда може призвести до його застрягання у шлунку або кишці.
8. Поява больових відчуттів і дуже рідкісний випадок – перфорація шлунка чи кишки. Загалом дуоденальне зондування є відносно безпечною процедурою, проте ускладнення можуть виникнути в окремих випадках.

Лікування

Дуоденальне зондування це медична процедура, при якій в шлунок та дванадцятипалу кишку (дуоденум) вводиться тонкий гнучкий зонд з метою проведення діагностичних та терапевтичних заходів. Ця процедура застосовується для лікування різних захворювань шлунково-кишкового тракту, таких як виразки, гастрити, кишкові інфекції, диспепсія, захворювання жовчовивідних шляхів та інших порушень травлення.Через зонд можуть бути введені лікарські препарати, розчини та вилучені зразки біологічних рідин для лабораторних досліджень. Також за допомогою дуоденального зондування можна проводити візуальний огляд внутрішніх органів травної системи та отримувати додаткову інформацію про стан пацієнта. Дуоденальне зондування є важливим видом діагностики та лікування захворювань шлунково-кишкового тракту і може бути призначене лікарем при необхідності.

Лікарі

Дуоденальне зондування, також відоме як шлунково-кишкове зондування, проводять гастроентерологи або гастроінтестинальні хірурги. Це спеціалізовані лікарі, які займаються лікуванням захворювань шлунково-кишкового тракту. У деяких випадках процедуру може проводити спеціально навчений медичний персонал під наглядом лікаря.

Призначення

Медичне дуоденальне зондування використовується для діагностики патологій шлунково-кишкового тракту, таких як виразка, гастрит, кишкові інфекції, порушення травлення та інші захворювання. Також дана процедура може бути потрібна для лікування пацієнта при отруєнні або інгестії токсичних речовин, а також при деяких інших захворюваннях. Рішення про призначення дуоденального зондування приймає лікар на основі даних клінічного обстеження та додаткових методів діагностики.

Які лікарі спеціалізуються на дуоденальному зондуванні

Всього знайдено 1 спеціальності лікарів, повязаних із симптомом Дуоденальне зондування.

• Педіатр – це лікар, який спеціалізується на лікуванні дітей Педіатрів можна зустріти у лікарнях, клініках та приватних практиках по всьому світу

Можливі захворювання

Всього знайдено 1 захворювань, при яких призначають дуоденальне зондування.

Нематодози

Нематодози це група інфекційних захворювань, спричинених паразитичними нематодами, також відомими як круглі червяки. Ці паразити можуть атакувати різні органи та системи в організмі людини і тварин, викликаючи різноманітні симптоми та захворювання

Можливі симптоми при дуоденальному зондуванні

Всього знайдено 10 симпотів, повязаних хворобою Дуоденальне зондування.

Скрегіт зубами уві сні

Скрегіт зубами (бруксизм) уві сні – це мимовільне скрегіт або стукіт зубів, що може виникати у деяких людей під час сну Це явище може виникати через різні фактори, включаючи стрес, тривогу, втому, погану позицію зубів, зношеність зубів та інші фактори

Підвищене газоутворення

Підвищене газоутворення (здуття живота, метеоризм) це стан, при якому в кишечнику накопичується зайва кількість газів (повітря, вуглекислого газу, метану та ін), що викликає посилення черевного тиску і може супроводжуватися різними симптомами, такими як відрижка, здуття живота, гази , болі та дискомфорт у животі

Розчіси на шкірі

Вони можуть виникати при різних шкірних захворюваннях, таких як екзема, псоріаз, алергії, інфекції та інші.

Біль у ділянці пупка

Це може бути повязано з проблемами в шлунку і кишечнику, такими як запалення апендикса, виразки шлунка, гастрит, коліт, запори і т.д.

Анальний свербіж

Анальний свербіж це почуття сверблячки, дискомфорту, печіння або роздратування навколо анального отвору Це може бути викликано різними причинами, такими як геморой, захворювання шкіри, інфекції, алергії або харчові продукти

Часті позиви до дефекації

Часті позиви до дефекації це стан, при якому людина переживає незрозумілі або часті позиви на дефекацію, що призводять до підвищеної частоти відвідування туалету. , порушенням сну та іншими зовнішніми факторами

Глисти в калі

Глисти у калі – це присутність паразитичних хробаків у калі людини чи тварини Це може бути викликано різними станами, такими як гельмінтоз, інфекції кишечника, крові чи тканини, а також погана гігієна

Випадання прямої кишки

Випадання прямої кишки це стан, при якому кінець прямої кишки виходить за межі анального отвору.

Увага! Не займайтеся самолікуванням, щоб поставити дігноз мало знайти один із представлених симптомів, потрібно проходити обстеження, здавати аналізи, діагноз може ставити тільки професійний лікар.