Протягом кількох століть і до середини XIX століття мишяк очолював хіт-парад отруйних зілля, улюблених злочинцями: по-перше, доступний практично будь-кому, хто придумає пристойний привід для покупки його в аптеці, по-друге, не має смаку та запаху, Розчинний у воді і може бути підмішаний до будь-якої їжі, в-
Жертвам довгий час підмішували мишяк у їжу, після чого наступала неминуча болісна смерть. Крім того, отрута на його основі не мала ні смаку, ні запаху.
Симптоми гострого отруєння включають дисфагію (розлад ковтання), металевий присмак у роті, нудоту, блювання, біль у ділянці живота, діарею на кшталт рисового відвару, гіпотензію, порушення ритму серця, енцефалопатію, судоми та кому, що виникають через кілька годин після впливу мишяку.
Мишяк впливає на окислювальні процеси в мітохондріях та бере участь у багатьох інших важливих біохімічних процесах. Токсична доза для людини становить 5-50 мг, летальна доза 50-340 мг.