З початком війни Сталін Голова Державного Комітету оборони, нарком оборони та Верховний Головнокомандувач Збройних Сил СРСР.
Сталін був фактичним засновником тоталітарної диктатури СРСР. У 1928-1929 роках був ініціатором переходу з курсу нової економічної політики (НЕПу) на курс індустріалізації, колективізації та побудови планової економіки, активізував політику культурної революції в СРСР.
У 1906—1907 роках він нібито керував проведенням експропріацій (озброєних пограбувань для потреб революції) у Закавказзі, але достовірних доказів цього міфу немає. В 1907 Сталін делегат V зїзду РСДРП в Лондоні, в 1907-1908 роках один з керівників Бакинського комітету РСДРП.
У роки Громадянської війни Сталін був головою Військової ради Північно-Кавказького військового округу (червень-вересень 1918 року), членом Реввійськради Південного фронту (вересень-жовтень 1918 р.), членом Реввійськради Республіки і представником ВЦИК8 м.